![]() |
![]() |
|
ВступІсторія свідчить, що неодмінною умовою становлення демократичних держав і формування націй у тій частині світу, яку ми вважаємо найбільш розвинутою і на яку сьогодні орієнтуємося, було розгортання системи суспільних інститутів, що утворюють громадянське суспільство. У наш час багато авторів розглядають громадянське суспільство як ключове поняття пост-комуністичної трансформації. Серед дослідників перехідних процесів панує переконання, що “демократія проголошена не може стати демократією реальною, доки громадянське суспільство не зміцніє настільки, щоб стати дієвим конкурентом і опонентом старої номенклатури”, що “без вільного та потужного громадянського суспільства ринковий капіталізм неминуче перетвориться на капіталізм мафіозний”.[1] Отже, громадянське суспільство — перед усім, навіть перед ринковими відносинами. Але звідки воно може взятися? На заході — відповідь була одна; у нас — умови істотно відмінні. Чи зможе громадянське суспільство “розвинутися на цій історично безпрецедентній і не дуже сприятливій основі” — це питання залишається спірним, — підкреслював Ернест Геллнер.[2] Процес його становлення — непростий і тривалий. Він може бути успішним тільки більшою або меншою мірою, залежно від країни. Намагаючись визначити перспективи утвердження громадянського суспільства в Україні, ми спробуємо в цьому розділі з'ясувати його нормативний зміст (еволюцію поняття та його суть як ідеалу), коротко порівняти форми втілення цього ідеалу в різних країнах, а вже потім, на описовому рівні, застосувати до конкретних умов України. Завдання полягатиме в тому, щоб зрозуміти, якою є міра присутності та відсутності елементів громадянського суспільства в сучасній Україні, та визначити можливі шляхи, що ведуть до повнішої їх представленості.
|
|