Висновки:

Концепція громадянського суспільства сформувалася на зорі нового часу, як усвідомлення  переходу суспільства до цивілізованого стану, до встановлення між членами суспільства тісних соціальних зв'язків, які забезпечували його силу і стійкість.

Теорія громадянського суспільства грунтується на ідеї автономності та індивідуальної свободи громадян, невтручання держави в життя громадянського суспільства. Відносини і взаємовплив громадянського суспільства і держави — цих двох підсистем єдиної суспільної системи — є визначальними у забезпеченні демократичного розвитку країни.

Громадянське суспільство — це суспільство з розвинутими економічними, культурними, правовими, політичними відносинами між самими індивідами, які не опосередковані державою. В ньому вільно розвивається асоціативне громадське життя, діють приватні установи, організації та ЗМІ, виникають найрізноманітніші громадські рухи й ініціативи.

Громадянське суспільство потребує і створює передумови для децентралізації державної влади шляхом передачі значної частини її функцій органам самоврядування. Воно розвивається в умовах правової держави і само є базою для неї. Рівновага між громадянським суспільством і державою є важливим фактором стабільного демократичного розвитку, а порушення її веде до гіпертрофії владних структур, відчуженості і політичного безсилля народу.

За роки незалежності в Україні склалась мережа інститутів громадянського суспільства, завдяки яким суспільне життя набуло певних рис громадянського суспільства, рис, які істотно відрізняють його від життя за комуністичного режиму. Формально існує правове поле, необхідне для захисту прав особи та для її добровільної участі у вирішенні громадських справ. З утвердженням інституту приватної власності були утворені приватні школи, вищі навчальні заклади, культурно-освітні установи, які також є проявом громадянського суспільства. Розвивається благодійництво як форма громадської діяльності. З'явилося багато приватних ЗМІ. Поки що в країні існують значні проблеми з їх незалежністю та свободою слова, однак є і рух (в журналістському середовищі і поза ним), спрямований на виправлення ситуації.

Разом з тим, громадянське суспільство в Україні поки що не заявило про себе як центр сили, з яким би мусили рахуватися владні структури, не стало противагою владі. Вкрай потрібні радикальні зрушення в системі цінностей, у характері стосунків між державою і громадянином (суспільством), в судово-правовій системі. Покладання на "зв'язки" при захисті особистих інтересів та на "керівництво" при розв'язанні суспільних проблем, так само як і мовчазне сприйняття зловживань під час виборів та референдумів свідчать про те, що політична культура громадянськості в Україні залишається недостатньо розвиненою.

Заважають вкорінені у масовій свідомості стереотипи тоталітарного минулого, у тому числі й персоналістські орієнтації більшої частини людей; їх сподівання на те, що порятунок прийде від "сильного лідера" і як наслідок — вичікувальна позиція замість громадянської активності. Загалом, можна сказати, що структурні (інституційні) зміни поки що не перейшли на культурний рівень і не сформували особистість, здатну захищати свої власні і суспільні інтереси та бути опорою демократії.

Потрібні зусилля як широкого загалу, так і національної еліти, спрямовані на зміцнення інститутів і формування культури громадянського суспільства.

Ключові  терміни:

• громадянське суспільство
• громадянське суспільство як ідеальний тип
• часові (історичні) моделі громадянського суспільства
• "громадянське суспільство -І, ІІ, ІІІ"
• географічні (національні) моделі громадянського суспільства
• аналітичні (функціональні) моделі громадянського суспільства
• публічна сфера (сфера відкритості)
• "здичавіння" громадянського суспільства
• правове поле громадянського суспільства
• громадський ("третій") сектор
• громадська участь (волютеризм)
• ЗМІ як інститут громадянського суспільства
• відродження громадянського суспільства
• "розбудова" громадянського суспільства

Контрольні запитання:

1. Що таке громадянське суспільство?
2. Як співвідноситься розвиток громадянського суспільства і демократії?
3. Чому і в якому сенсі поняття громадянського суспільства розглядають як противагу державі?
4. Які функції виконує громадянське суспільство?
5. Поясніть зміст таких рис громадянського суспільства:
   - цивілізованість,
   - саморегульованість,
   - продукування "соціального капіталу".
6. Охарактеризуйте 3 історичні стадії в розвитку громадянського суспільства: "громадянське суспільство -1, -2, -3"
7. Які є відмінності у структурі та співвідношенні функцій громадянського суспільства в різних країнах?
8. Чому громадянські суспільства "дичавіють" у деякі періоди та в чому це проявляється?
9. З чим пов'язаний інтерес до теорії громадянського суспільства у пост-комуністичних суспільствах?
10. Які інститути громадянського суспільства виникли в Україні за роки незалежності?
11. Наскільки розвиненим в Україні є громадський сектор (чисельність НДО, їх різновиди, залученість громадян до їх діяльності)?
12. Чи стали засоби масової інформації інститутом громадянського суспільства в Україні?
13. Чи має Україна якісь успіхи у формуванні громадянського суспільства?
14. Чого бракує громадянському суспільству в Україні, щоб воно могло повноцінно виконувати усі свої функції?
15. Як можна зміцнити інститути громадянського суспільства в Україні та вплинути на формування громадянської свідомості людей?

Рекомендована література

Alexander, Jeffry C. “Civil Society I, II, III: Constructing an Empirical Concept from Normative Controversies and Historical Transformations”.  In: Alexander, Jeffrey C., ed. Real Civil societies. — London etc.: Sage, 1998. P. 1-19.

Gellner, Ernest. Conditions of Liberty: Civil Society and Its Rivals. — London: Penguin, 1994.

Keane, John. Despotism and Democracy. The Origins and Development of the Distiction Between Civil Society and the State 1750-1850.— In the book: Civil Society and the State. New European Perspectives. Ed. by John Keane. — London - New York: Verso, 1988. — P. 35-71.

Putnam R. D. Making Democracy Work. Civic Traditions in Modern Italy. — Princenton (NJ): Princenton University Press, 1993.

Арато Е., Коен Дж. Відродження, занепад і реконструкція концепції громадянського суспільства // Політична думка. — 1996. — № 1. — С. 25-31.

Громадянське суспільство як здійснення свободи. Центрально-східноєвропейський досвід. Збірник наук.праць. За ред. А. Карася. — Львів, 1999.

Габермас Ю. Структурні перетворення в сфері відкритости: дослідження категорії громадянське суспільство. Перекл. з нім, — Львів: Літопис, 2000.

Довідник неурядових організацій України. — К.: Каунтерпарт, 1997.

Кін Джон. Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення. — Київ:КІС; АНОД, 2000.

Колодій А. Громадянське суспільство як основа міжетнічної толерантності // Українські варіанти.1998. № 3.— С. 49-52.

Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. Розділ ІІІ. Глава 1. Становлення громадянського суспільства. — Київ, 1998. — С. 314-344.

Макєєв С., Надточій А. Політична соціалізація в пострадянській Україні // Політична думка. — 1997. — № 1. — С. 16-26.

Молчанов М. Політична культура України: радянська чи пострадянська  // Сучасність. — 1995. — № 10. — С. 59-69.

Перегудов С. П. Гражданское общество: “трехчленная” или одночленная модель // ПОЛИС. — 1995. — № 3. — С. 58-60.

Політичний портрет України. Українське суспільство. 1994-1997. — Бюлетень фонду “Демократичні ініціативи”. — 1998. — № 20.

Полохало В. Середній українець — соціальна основа негромадянського суспільства // Політична думка. — 1999.  — № 4. — С. 30–32.

Процьків М. Від особистої культури до політичного майбутнього // Сучасність. — 2000. — № 3. С. 80-89.

Токвіль, Алексіс Д. Про демократію в Америці. — К.: Всесвіт, 1999.

Цимбалістий Б. Тавро бездержавности. Політична культура українців. — Київ, 1994.