"Навіть тоді, коли ми не цікавимося
політикою, політика цікавиться нами".
Уінстон Черчілль

Вступ

Політика — невід’ємна частина  людської  життєдіяльності, через яку реалізуються загальнонаціональні, групові та індивідуальні інтереси, здійснюється регулювання, реформування або й заміна суспільних систем. Наприкінці ХХ ст. світ політики став значно ширшим, ніж він був 100 чи 200 років тому. Він втягує у свою орбіту все нові, раніше аполітичні суспільні групи і народи. В усіх без винятку країнах ширшає сфера активного громадянства. Ці процеси не завжди й не відразу ведуть до більшої стабільності політичних систем, до поліпшення міждержавних стосунків. Часто вони супроводжуються конфліктами, протистоянням, інколи призводять до війн  і  тому  вимагають активних політичних дій з боку міжнародних організацій,  урядів та громадськості усіх країн щодо створення нових умов політичного світопорядку, за яких краще поєднувалися б загальнолюдські й національні  цінності та інтереси.

Складні внутрішньо-політичні проблеми доводиться розв’язувати народам, що створюють молоді національні держави, переходять від недемократичних режимів до демократії. У період трансформування однієї суспільно-політичної системи в іншу, який переживає сьогодні Україна, ще немає усталених правових норм і політичних інституцій, а народ, котрий довгі століття вважався недержавним, тільки починає. освоювати нелегке ремесло володарювання. Йому доводиться долати стереотипи тоталітарного минулого і засвоювати  демократичні  цінності, змінювати один тип політичної культури на інший. В усьому цьому може допомогти політологія — наука, що вивчає державу та інші політичні інституції під кутом зору їх структури й функціонування, досліджує способи поведінки і взаємодії учасників політичного процесу, розробляє відповідні моделі й технології.

Завдання політичної науки — дати систематизований опис і пояснення хаотичного, на перший погляд, світу політики, передбачити хід подій і запропонувати альтернативні способи поведінки дійових осіб політики. За допомогою політології учені-теоретики та політичні діячі різних рангів прагнуть знайти відповіді  як на довгострокові, стратегічні питання (як будувати незалежну  державу? як  домогтися, щоб владні структури діяли демократично й водночас ефективно?), так і на короткострокові, тактичні (як організувати й ефективно провести виборчу кампанію? як досягти компромісу в  парламенті або між гілками влади? як уникнути конфлікту при проведенні певної політичної акції тощо). Для усіх, хто цікавиться подібними питаннями, політологія може бути одним із найцікавіших предметів.

Політологія — це порівняно молода наука, яка у світовому масштабі була   інституціалізована як самостійна галузь знань лише після Другої світової війни. В Україні її утвердження і розвиток відбуваються паралельно з утвердженням і розвитком незалежної української держави. Чужоземні володарі не були зацікавлені у становленні науки, котра могла б сприяти підвищенню національної самосвідомості і державницьких устремлінь українського народу. Але їм не під силу було зовсім спинити прогрес української політичної думки. В минулому Україна була однією з перших країн світу, де вже в ХVІ — ХVІІ ст. не лише розробляли, але й впроваджували у життя демократичні ідеї народного суверенітету, верховенства закону, конституційного правління, виборності органів влади. На жаль, ця демократична політична традиція, яка, за умови її поступального розвитку, уже могла б поставити Україну в число найцивілізованіших у політичному відношенні країн, була перервана. Нині перед українською політологією стоїть завдання повернення із забуття та введення у науковий обіг політичних ідей і концепцій видатних українських мислителів минулого, відродження української демократичної традиції та політичної ініціативності нашого народу. Але відродження — не реанімація. Воно включає в себе й інше завдання: піднесення української політології і української політики до рівня сучасних світових досягнень шляхом вивчення і творчого застосування до української дійсності кращих теоретичних і прикладних надбань західної політології, запозичення адекватних українським умовам форм політичної організації демократичних країн.

Виходячи з такого розуміння значення і завдань української політології,  співвідношення у ній національних і загальнолюдських моментів, автори  пропонують таку структуру підручника:   

4 Книга перша — “Політика і суспільство” — дає уявлення про предмет і методи науки про політику, ознайомлює студентів із структурою політичних знань, досягненнями політичної науки в опрацюванні концепцій, що становлять її теоретико-методологічну базу, розкриває такі засадничі категорії як влада, політика, політична система, політичний режим, політичний процес, політичні рішення, політичні суб’єкти та ін. Тут політика розглядається під кутом зору взаємодії політичної системи і суспільного середовища, формування колективних (групових) та індивідуальних суб’єктів політичної діяльності в умовах певної соціальної структури суспільства, їх участі в політичних процесах різного рівня та обумовленості їх політичної поведінки такими чинниками, як політична свідомість, культура, політико-правові і моральні норми. Значна увага приділяється вивченню директивних і мобілізаційних політичних технологій, зокрема в таких видах діяльності, як проведення виборчих кампаній, вироблення, прийняття і впровадження у життя політичних рішень, формування іміджу лідера тощо.

4 Книга друга — “Держава і політика” — присвячена аналізу ролі націй в політичних процесах сучасності та формування національних держав, розкриттю сутності держави як центрального елемента політичної системи, структури і функцій інститутів державного врядування, існуючих у світі демократичних і недемократичних режимів, форм державного врядування, процесу становлення системи державної влади в Україні, труднощів перехідного періоду від тоталітаризму до демократичної правової держави. Функціонування інститутів державної влади розкривається через висвітлення процесів формування курсів  внутрішньої та зовнішньої політики, змісту її основних напрямів, участі й ролі бюрократії у політичному процесі тощо. Завершальна глава розкриває технології і суспільну роль політичного прогнозування, показує перспективи української політики на тлі футурологічних концепцій світового розвитку.

Виклад матеріалу і добір прикладів із практики політичного життя побудовано так, щоб давати студентам ціннісні орієнтації щодо подолання тоталітаризму в усіх його проявах і становлення правової, демократичної держави в Україні. Особливістю підручника є те, що він дає певні знання з прикладної політології, розкриваючи форми і структуру політичної участі і політичної соціалізації, проблеми політичних технологій та політичного прогнозування. Вміщений у підручнику матеріал відображає сучасний рівень політичної  теорії, охоплює практично всі головні аспекти політичної науки. Автори спираються на досягнення політичної філософії, прикладної і порівняльної політології, міждисциплінарні підходи, враховують досягнення зарубіжної політології останніх десятиліть, намагаючись при тому не обтяжувати текст надмірною кількістю посилань (окрім випадків, коли йдеться про інтерпретацію нових, ще неусталених положень, або дуже важливих, з погляду авторів, проблем). Уявлення про джерела, на яких базується матеріал кожного розділу підручника, дає список літератури, яким закінчуються розділи.

Використовуючи теоретичні здобутки вітчизняної та зарубіжної політології, автори так розставляють акценти, щоб вивести будь-яке теоретичне положення чи концепцію на практику політичного життя нашої держави, “примусити” теорію підказувати шляхи вирішення наболілих політичних проблем. У центрі уваги перебувають процеси становлення громадянського суспільства і державотворення в Україні. Зроблено спробу послідовно реалізувати принцип єдності основ політичної теорії і політичної практики при висвітленні сучасних політичних систем і процесів.

Структура і зміст підручника відповідає завданням Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), в якій пріоритетними напрямами реформування вищої освіти визначено “оновлення змісту вищої освіти, запровадження ефективних педагогічних технологій; створення нової системи методичного та інформаційного забезпечення вищої школи; входження України у трансконтинентальну систему комп’ютерної інформації”. Матеріали підручника спрямовані на формування національної свідомості, любові до рідної землі, бажання працювати для розвитку держави, готовності її захищати, глибокого усвідомлення взаємозв’язку між ідеями свободи, прав і свобод людини та її громадянською відповідальністю.

Автори прагнули забезпечити системний виклад політологічних знань, спираючись на власний досвід викладання на кафедрі політології Державного університету “Львівська політехніка”, яка існує з грудня 1989 р. У підручнику використано методологічний і методичний інструментарій, що уможливлює організацію самостійної роботи студентів. Кожній темі передує виклад поставлених цілей, вказується, що треба знати з попередніх тем, аби добре засвоїти даний матеріал. В кінці глави подаються висновки, терміни для повторення, рекомендована література. Виклад матеріалу усіх тем супроводжується його унаочненням за допомогою структурно-логічних схем, таблиць, діаграм, ілюстрацій.

Підручник розрахований на студентів університетів, інших вищих навчальних закладів. Особливо корисним це видання може бути для тих, хто вивчає курс політичної науки, не відвідуючи занять на стаціонарі. Заради підвищення продуктивності їхньої праці до підручника буде додано “Збірник вправ”, у якому вміщені тести та контрольні завдання до кожного з розділів і який разом з двома книгами підручника складатиме навчальний комплекс з курсу політології. Автори сподіваються, що він зацікавить усіх, хто хоче мати уявлення про стан та напрями розвитку сучасної політичної теорії, кого хвилюють політичні проблеми загалом і проблеми становлення й розвитку молодої української держави зокрема.

Підручник писався у 1994-95 рр. за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження” (програма “Трансформація гуманітарної освіти в Україні”). У 1996 р. йому було надано гриф Міністерства освіти. Однак обсяг праці, в умовах скрутного фінансового становища вищої школи в державі, затримав її публікацію. Тому автори глибоко вдячні людям, що зуміли зрушити справу з виданням підручника з мертвої точки — передовсім організатору центру “Інтелект-плюс”, директорові ІПК при Державному університеті “Львівська політехніка”, п. Анатолію Барвінському та його заступникові п. Людмилі Вороненко. Саме в межах сформованого ними проекту при підготовці макету підручника йому було надано сучасного дизайну, який враховує психологічні особливості пізнавальноого процесу і, як сподіваються автори, перетворить вивчення політології на творчий процес спілкування усіх творців підручника з тими, кому його адресовано. Висловлюємо щиру вдячність п. п. Олександрі Коваль, Катерині Шевченко та усьому колективові видавництва “ЛЕКСИКОН” за співпрацю і взаєморозуміння, за те, що в цей нелегкий для нашої країни час вони знайшли можливість випустити цю роботу в світ.

Антоніна Колодій
Лариса Климанська
Ярослав Космина
Вальтер Харченко